Святий Миколай, або Микола-Чудотворець, ніколи не був таким собі добреньким дідусем, що просто раз на рік розносить подарунки... Чи виконує наші побажання...
Миколай народився приблизно в 270—286 рр. у грецькому місті-колонії Патара у провінції Лікія (Мала Азія). Його батьки були багатими та глибоко віруючими християнами. Ще з юності він посвятив своє життя Богові. Миколай переселяється до Мири в Туреччині, де з часом стає єпископом, бо його поважали та любити, що було результатом доброчинності. Маючи багатий спадок від батьків,він опікувався бідними і дбав про свою паству. Миколай був слухняним учнем Ісуса Христа і творив чудеса не своєю власною силою, а силою Святого Духа. Коли люди дякували йому за його благодійні діла, навість стаючи перед ним на коліна, він ніколи не приймав цього поклоніння, а повертав людей до Ісуса Христа і научав, щоб поклонялися лише Богові, і лише Богові дякували за все!!! Миколай дуже багато часу проводив у молитві і спілкуванні з Богом. Він дуже добре знав Боже Слово, і коли під час гоніння християн разом зі своїми соратниками Миколай був у в'язниці, то ревно підтримував ув'язнених Божим Словом. І було чудо, бо хоч були вони якийсь час без їжі, але всі залишились живі! За свого земного життя Миколай ніколи не величався своїми ділами, а віддавав всю славу Богу!!! Вважають, що він був причетний до руйнування язичницьких храмів.
Помер Миколай приблизно у 345 році.
На жаль, людям властиво робити собі з видатних людей кумирів, що, до речі є гріхом в очах Божих... Так Миколай став "дійовою особою" різних легенд та вигадок, аж до Санта Клауса...
Я впевнена в тому, що святий Миколай( а також і інші святі, подібні до нього) пройшов свій земний шлях і виконав тут на землі усе, що йому повелівав Господь. Зараз він у вічності. І нікому не розносить дарунків. А на наші ревні молитви відповідає БОГ у Своєму довготерпінні та молосерді до нас!!!
Якщо ми справді віримо в Ісуса Христа, Божого Сина, то молитвами і своїми ділами для наших дітей, рідних, близьких, знайомих і незнайомих ми можемо являти Бога на землі, як робив це святий Миколий. Хай буде вся слава Богу!!!
Левицька Галина,
Україна
Вірші й прозу писала з дитинства. У вирі життя і турбот моя квітка зів'яла, засохла... В 2003 році я зустріла Ісуса. Я дякую Богові, що Він не раз провів мене долиною смертною і дав нове життя. Дух Святий дає мені натхнення любити, радіти, писати...
Вийшла з друку моя перша книжечка з дитячими християнськими оповіданнями. Українською мовою. Повнокольорова. Замовити можна за тел. 0972665447 Моя сторінка в фейсбуці:
https://www.facebook.com/profile.php?id=100001665337155
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Денису посвящается. - Анатолий Бляшук Он знал, что может еще жить и жить, Бог касался его сердца, и в нем горел этот огонь, но он не смог поверить в свой шанс, и умер.
Я вспоминаю, как Денис приехал из зимнего молодежного лагеря, где Бог крестил его Святым Духом. Это был совершенно другой человек…, в его глазах горела надежда. Он не раз делился со мной своими переживаниями, и я вновь и вновь убеждался в любви и могуществе Господа. Но пошли будни, в которых ему пришлось встретиться с грехом один на один, и он сдался. Когда я видел его в последний раз, Денис находился в очень сильной депрессии, которая его и убила.
Для таких людей, как мы встать на ноги, и начать новую жизнь очень сложно. Ведь это означает оставить все, к чему ты был привязан, старых друзей, старые привычки…, и многое другое. Причем это нужно сделать сразу, иначе ничего не выйдет. Нужно себя любым способом изолировать от привычного круга общения, от всего, что напоминало бы о старой жизни. Это сложно, но возможно. Возможно при одном условии, если есть куда идти, и к чему стремиться. Нам нужно иметь веру в эти слова: «Ибо [только] Я знаю намерения, какие имею о вас, говорит Господь, намерения во благо, а не на зло, чтобы дать вам будущность и надежду». (Иер.29:11). Бог дает шанс каждому, но схватимся ли мы за него, полностью зависит от нас. Я видел много молодых ребят, которых, как и Дениса касался Господь. Они оживали, в их жизни менялось все…, их лица начинали сиять, а глаза горели огнем. Но проходило не так много времени, и все это куда-то исчезало, и появлялась депрессия. Человек возвращался туда от куда вылез, и падал еще ниже прежнего.
Поэзия : Читая "Шамати" - Valerijus Marinskis Желание приблизиться к Богу, уподобиться Ему - может кому-то показаться не скромным. Но это цель каждой души, в этом "вся сладость"!
